Напрямок в літературі який виник наприкінці 19 століття. З старим романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового. Неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини. Протестуючи проти буржуазної дійсності вони оспівують небезпеки, пригоди, переносять своїх героїв у минуле, або незвичайні умови далеких країн, в атмосферу, яка вимагає виключної мужності. Сюжети із заплутаною інтригою, але більшу увагу приділяють психологічному аналізу. Продовжують розвивати жанр історичного роману проте без глибокого історизму.

Риси:

· Змальовували переважно яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться зі злом сірістю повсякдення.

· Головна увага на дослідженні внутрішнього світу людини.

· Зовнішні події на задній план.

· Відмова від типізації.

· Мотив подорожі.

Основні представники: Кіплінг, Стівенсон, Конан Доль, Конрад

Творчість Конрада – (морська тематика, соціальна-політична тематика) одне з найцікавіших і по своєму загадкових явищ світової літератури, коли класиком однієї національної літератури стає представник іншої національності, вихований у цілком інших національно-культурних традиціях. Уже в перших своїх романах повістях та оповіданнях, створених у 90=х роках 19ст., Конрад, оспівуючи героїку морського життя, сповненого екзотики, важкої праці, смертельної небезпеки, песимістично оцінює життя загалом як якесь позбавлене сенсу явище. Головний герой роману «Олмейрова примха» живе так, ніби «будь-яка пристрасть, жаль, горе, надія на гнів – все полишило його,вирване рукою долі». У муках помирає Віллемс, персонаж повесті «Вигнанець островів» (1895). У романі «Негр із «Нарциса» (1897) «ніґґер» Джеймс Вейт, котрий під час бурі прикидається мертвим, аби уникнути безглуздої, на його думку, праці, приречений на реальні смерть. У цій книзі Конрад уперше почав експерементувати із стилем,зі зміною точок зору оповідача, підкопуючи традицію, яку в англійській літературі 19 ст. плідно розробляв В. Теккерей.

Одночасно з цими «морськими» творами Конрад працював над повістю «Сестри» (1895), де звучала туга письменника за рідними місцями та виражене несприйняття Заходу з його «хаосом і дріб’язковістю, що приховуються за грандіозною видимістю».

Розквіт творчості Конрада припав на перші десятиліття ХХ ст.,коли він створив повість «Серце пітьми», романи «Лорд Джім», «Ностромо», «Таємний агент», «Очима Заходу», «Випадок», «Тіньова риска», та інші, а також збірки оповідань «Поміж сушею та морем», «Припливи та відпливи» тощо.

У цей час розширюється діапазон творів письменника – окрім морської тематики, він бореться за соціально-політичні проблеми, пише про революційний рух, хоча, по суті, говорить про одне – про душу людини, що вступає у фатальну гру-сутичку з Долею.

Конрад був також публіцистом, критиком, він залишив статі про А.Доде, Ґ.де Мопасана, Ф. Ґолсуорсі, передмови до своїх творів, близько чотири тисяч листів.